Форум кинологического INFO-портала

Убити, щоб не мучився? Або Гуманізм по-мальтузіанськи

Що це за явище — «зоореалізм», і кому воно вигідно?
Тетяна Метельова
12 квітня, 2012 - 00:00
Якою є цінність наукової конференції, якщо висновки, до яких ще мають дійти її учасники, відомі заздалегідь? Чи є така конференція справді науковою, а чи — прикриттям для поширення певної ідеології?

Це не абстрактні запитання. Адже йдеться про майбутню конференцію, «висновки» якої знову важкими пакетами розсилатимуться по всіх урядових установах, до депутатів усіх рівнів і регіонів та мерів міст. І десь можуть спрацювати. А результатом такого стане чергова лавина вбивств і чергове погіршення вже й так не чудового іміджу України в Європі.

Днями у виставковому центрі «ЗооВетЕкспо» відбудеться саме така конференція: за статусом — науково-практична, за змістом... А от зі змістом ще слід розібратися.

Її оголошена тема — «Проблема безпритульних тварин в Україні. Практичні методи і рекомендації її вирішення». Серед доповідачів — громадяни не лише України, а й Росії. Запрошені ж на конференцію всі учасники виставки «ЗооВетЕкспо-2012», тобто — власники розплідників, лікарі ветеринарної медицини, виробники продукції, пов’язаної з утриманням тварин тощо. Проте людині, що знайома з аналогічним минулорічним заходом, одразу ж впадає у вічі майже той самий склад доповідачів. І склад цей відомий не лише з цієї події, а й із того, що виступає він єдиним фронтом і в інших місцях та іпостасях. Скажімо, на установчому з’їзді організації так званого реалістичного зоозахисту, що проходив у Ярославлі (Росія) навесні 2010 р., ті ж особи, що репрезентували там Україну, раптом опинилися наприкінці року минулого в складі Міжвідомчої робочої групи з розробки нормативно-правової бази до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Факт допуску ідеологів масового вбивства безпритульних тварин до розробки законодавчих актів, що мали би бути спрямовані в протилежний бік, у січні цього року вивів під стіни Кабміну не лише зоозахисників, а й учасників соціальних інтернет-мереж. Унаслідок цього Робочу групу переформатовано, й «зоореалістів» виведено з її складу. Та однак, якщо зірки запалюють, то це ж комусь мусить бути потрібно...

А зоореалістичні «зірки», попри офіційну позицію уряду в цілому і прем’єр-міністра України та міністра екології зокрема щодо неухильного дотримання в країні вимог чинного законодавства з захисту тварин, згасати не збираються. Тож час говорити про зоореалізм як про явище, яке, хоч воно й має локальний характер і притаманне виключно Україні, Росії та Білорусі, за словами Девіда Боулза, директора з комунікацій і стратегії Королівського товариства захисту тварин (RSPCA, Велика Британія), ігнорувати не слід. Надто зловісним та небезпечним воно є за своєю суттю, надто руйнівними для суспільства можуть бути наслідки поширення цих ідей. Адже плоди пропаганди знецінення життя, вбивства апріорі не можуть бути добрими, лише гіркими.

«Зоореалізм» — явище, що виникло на теренах трьох пострадянських держав буквально в останні два роки. Апелюючи до нібито провалу програм зменшення кількості безпритульних собак гуманними методами (так званих програм ВСП — «відлов-стерилізація-повернення»), які реально НІДЕ в пострадянських країнах комплексно не проводилися внаслідок відсутності їх фінансування, зоореалісти проголосили «принципово новий підхід» до розв’язання проблеми. Нове, щоправда, виявилося цілком старим, та ще й не зовсім забутим. Майже як у вусатого генераліссімуса — «немає тварини — немає проблеми». Вихід вони вбачають у масовому «гуманному вбивстві». А ідеологічним об рунтуванням пропаганди вбивства висунуто, ясна річ, любов і співчуття до тих-таки тварин. Вони ж, бідолахи, страждають на вулицях від голоду, холоду й хвороб, увесь час наражаються на небезпеку загибелі від рук садистів чи під колесами авто. То їх треба позбавити цих страждань! І задля того вбити. А й справді: хто не живе, той і не страждає.

Розробкою ідеологічної бази свого відкриття зоомальтузіанці не обмежилися, одразу ж розпочавши не лише масоване пропагування своїх поглядів, бомбардуючи всі можливі й неможливі установи пакетами «наукових доказів», а й утілюючи на практиці свої переконання. Так, одна з ярих речників зоореалізму, працюючи директором КП «Центр поводження з тваринами» в Харкові, за минулий рік за нею ж наданою офіційною статистикою з 2892 виловлених тварин піддала смертній карі 2586 — майже 95%! Причому тварини, серед яких і загублені, що мають власника, знищувалися відразу після 7 днів їх перебування на карантині. Таких масштабів убивства не знає жодна європейська країна! Щоправда, ситуацію в місті ця кривава практика не покращила. Проте харківський досвід нині рекомендується зоореалістами до вивчення і застосування.

Іншій поважний у своєму середовищі теоретик «гуманного геноциду» — гендиректор фірми «Кріт» (Миколаїв), що виробляє засоби вилову та знищення тварин. В асортименті його продукції — сумно відомі на весь світ пересувні крематорії, в яких у містах Східної України тварин спалювали відразу на місці вилову — не виключено, що й живцем.

Ще один теоретик, кандидат ветеринарних наук, пропагував спільні з пані Самофаловою, тоді директором притулку «Бородянка», більше відомого як зооконцтабір, ті ж ідеї вбивства з гуманних міркувань ще в 1990-х роках.

Саме ці особи й фігурують у статусі доповідачів на нинішній «науковій» конференції ЗооВетЕкспо. Що особливо прикро — зоореалістичному панству вдається справляти враження на аудиторію. Користуючись не надто великою обізнаністю громадськості з європейським та міжнародним правовим забезпеченням принципів гуманного поводження з тваринами, у своїх епістолярних атаках на владу зоореалісти цинічно прикриваються нібито європейськими рекомендаціями і положеннями, щедро пересипаючи свої тези назвами справді існуючих документів. От тільки зміст документів перекручують на потрібний їм лад, сором’язливо замовчуючи те, що в кожному з них наголошено: евтаназія (вбивство методами, що не завдають страждань) не є ефективним методом регулювання кількості безпритульних тварин! Натомість майже всі ці документи позитивно оцінюють застосування методу ВСП у комплексі з законодавчим контролем над народжуваністю тварин, що мають власників, та пропагувальними зусиллями влади.

Отже, і європейські рекомендації, і європейський, а ще більше — радянський та вітчизняний досвід переконливо доводять: вбивство проблему не розв’язує. Воно її репродукує, робить постійно відтворюваною. Однак якщо явище виникло й уперто існує, слід, як кажуть юристи, шукати, «кому вигідно». Відповідь, видається, лежить на поверхні. Вбивство вигідно тому, хто має з нього зиск. Наприклад, виробникам засобів знищення. Вигідно чиновникам, які на збереженні проблеми та перманентному фінансуванні вбивства з коштів платників податків завжди мають і матимуть стабільну можливість «розпилювання» бюджетних коштів на власну користь.

Відтак ще до початку конференції можна з упевненістю говорити про висновки, яких вона дійде, які знову поширюватимуться в статусі наукових і які можна сформулювати кількома словами: «убивати якомога більше». Висновки зрозумілі. Тільки яким боком до них притулилися захист тварин і якась наука?
Тетяна МЕТЕЛЬОВА, кандидат філософських наук
Рубрика:
Cуспільство

Газета:
№65, (2012)

Новости. 11 апреля.
11 апр 2013, 21:34

Кратенько отчитываюсь. На акции было более 10 человек, что вполне пристойно и очень даже неплохо, учитывая то, что практически работа по созыву участников в этот раз не велась. Красочные плакаты, хорошая организованность (спасибо Черняховскому, который, как всегда, взял на себя роль ведущего и исполнил ее отлично!). Был Интер. За время до начала заседания, Интер взял интервью у обеих сторон процесса- у меня и у представителя истцов.
Суд начался с некоторым опозданием судьи.Помещение снова было то же самое - микроскопический кабинет судьи. Первым делом судья рассмотрела мое (заявленное в прошлый раз) ходатайство о предоставлении большого помещения для рассмотрения дела, которое имеет общественный резонанс. Она не удовлетворила это ходатайство, пояснив, что в Деснянском суде в целом существует только 4 зала и все они предназначены для рассмотрения уголовных дел. Рассмотрение гражданского дела в зале поэтому невозможно, т.к. залы постоянно заняты. В Деснянском суде нет помещений. Поскольку в ее кабинете, после того, как там занимают места (стулья) истец и ответчик, остается еще один свободный стул, судья предложила возможность присутствия кого-то на этом единственном месте. Я заявила ходатайство о предоставлении этого стула каналу Интер с возможностью проведения съемки. ст. 6 ч. 8 Гражданского процессуального кодекса предусматривает такую возможность - ЕСЛИ есть согласие ВСЕХ участников процесса. Мое ходатайство поддержали юристы газеты День (их уже 2). Однако представитель истцов заявил возражение: он против, поскольку "ответчик-де пиарится" (ну, то есть освещение преступлений Шаповаловой это, оказывается, мой пиар), а ему телевидение "будет мешать работать". Обратите внимание: не судье мешать, а ему. И это представитель тех, кто стремится защитить свою репутацию. Пример защиты репутации способом утаивания информации от общественности, хоть и удивителен, но типичен для истцов. Именно таким образом им до сих пор удавалось ходить от отвественности.
Пока в зале шло рассмотрение вопроса о помещении Виталик Черняховский устроил маленькую бучу у дверей кабинета судьи, вследствие которой его немного задержали (до конца заседания). Но отпустили с миром, т.к. за время общения с милицией Виталик объяснил им, насколько они не правы. Они поняли . Объяснять Виталик умеет очень убедительно .
Но вернемся к заседанию. После грустного решения вопроса о помещении (я, кстати, буду решать его в других инстанциях: если нет помещения в Деснянском суде, значит следует проводить выездные заседания суда там, где помещения есть), перешли к рассмотрению вопроса о встречном иске. В большинстве случаев текст иска не озвучивается, просто коротко истец озвучивает предмет иска, свою аргументацию и требования. Я была готова к такому сценарию. И тут случилась большая приятна неожиданность: судья попросила меня ЗАЧИТАТЬ иск. Поясняю, почему неожиданность приятная. Украинские судьи, и в силу своей загруженности, и в силу , как правило, низкой квалификации, не имеют привычки читать материалы дела. И судят, так сказать, "по наслышке" - что услышали в заседании, то и знают. Поэтому исход суда (случаи купли решения суда в данном случае не принимаются во внимание) во многом зависит от того, какая из сторон будет звучать убедительней. Впрочем, такая ситуация в судах во всем мире. Так вот, озвучить то, что в противном случае судья бы не узнала, это - действительно удача. Поскольку иск составляет 43 страницы, я, даже читая многие не самые важные места очень быстро, читала 2 часа. Успела озвучить более двух третей иска - все самое важное: и факты вопиющих правонарушений со стороны истца, и их правовую квалификацию. Далее судья остановила меня, пояснив, что еще час назад должна была начать рассмотрения другого - уголовного дела. Потому попросила перейти к заключительной части - требованиям. Это было сделано. Свое решение по вопросу о встречном иске судья озвучит на следующем заседании. До его начала она просила подать через канцелярию все имеющиеся у сторон ходатайства, чтобы на нем также принять решение и по ним. Стороны (в том числе и я ) подали. Правда, не все ходатайства. У меня есть еще одно, но его я могу подать только после того, как станет известно, принят ли встречный иск. От этого опроса зависит и содержание, и форма ходатайства.
Словом, следующее заседание назначено на 15 мая, на 14-30.
Считаю не целесообразным в этот день проводить акцию: все устали, а в деле, между тем, никаких информационных подвижек нет. Следующее заседание целиком будет посвящено рассмотрению ходатайств. Полагаю, что начало опроса свидетелей придется в лучшем случае на середину июня. Далее заседаний не будет до сентября, т.к. я ухожу в отпуск и уезжаю. Потому реально ожидать "визит" Шаповаловой в суд следует в сентябре. Тогда и вернемся к акциям. К тому времени, надеюсь, как раз сможем решить вопрос с помещением.

Новости. 12 июня.
12 июн 2013, 20:41

Новости таковы.
На последнем заседании 5 июня судья отказала в принятии встречного иска. Формальная причина - отсутствие прямой возможности взаимозачета исковых требований. Реальная причина – не охота возиться.
Истцы изменили исковые требования («уточнили»). Теперь их не устраивают уже другие части текста. Например, они требуют опровергнуть высказывание о том, что "ни одна европейская страна не знает таких масштабов уничтожения" - на том основании, что в Беларуси уничтожение еще больше, а Беларусь географически находится в Европе. А Крот решил, что единственное действительно недостоверное место в моем тексте о том, что он ПРОИЗВОДИТ средства уничтожения (на самом деле он, как оказалось, ничего не производит, а только перепродает) наносит ущерб его репутации. В исковом заявлении он писал, что это утверждение как раз НЕ наносит ущерба репутации. И т.п.
Вопреки моим надеждам и рассчетам о том, что рассмотрение иска по существу придерся на осень, судья торопится закончить єнот процесс как можно скорее. Заседания были: 15 мая, 5 июня, 12 июня (сегодня). Сегодня истцы не явились (их адвокат предупредил о такой возможности, поскольку у него были накладки по другим судам). Я также не была, поскольку на это время у меня было заседание Ученого совета, я обязана была быть там. Потому мне пришлось обратиться к услугам адвокатов (очень хорошие, толковые ребята, ранее мне приходилось с ними вместе вести гражданские процессы). Я устала тратить время на эту компашку в ущерб научной работе. Хотя, как это не смешно, за 5 месяцев года по работе мною выполнены две годовые нормы. Еще и поэтому немного утомилась.
Следующее заседание - 19 июня в 15 часов. На заседание вызваны свидетели – как с моей стороны – пострадавшие хозяева животных, так и со стороны истцов – Шаповалова

Т. Метелева о сегодняшнем (19 червня 2013 року ) заседании

...огромное спасибо людям за такую красивую, эффективную, хорошо организованную работу! Как вам все это удалось? :ai: На "встрече с Шаповалихой (или, как ее называют в Харькове, - с Шапкой) было, по моим подсчетам, не менее 20 человек. Многие остались до самого конца. Была и пресса, в том числе три канала с ICTV включительно. Судебное заседание закончилось в седьмом часу.
На заседание явилась Шапка - но не только в качестве свидетеля, в каковом качестве она фигурировала до сих пор, но и как представитель истца, нотариально оформленный. В этом никаких нарушений нет. Но цель такого действия понятна: представитель, в отличие от свидетеля, имеет право присутствовать на судебном заседании и задавать вопросы другим свидетелям. Понятно, что она не только хотела услышать, что будут говорить заявленные мной свидетели, но и пытаться их "валить". Расчет не оправдался. Валить не вышло, наоборот, свидетели очень лаконично, доказательно "раскатали" Шапку и показали, что ее утверждения - ложь, изворачивания и перекручивания. Шапка путалась, заявляла, что жители Харькова жаловались на мою публикацию, поскольку КП на самом деле вовсе не "концлагерь для собак". На мой вопрос, называю ли я приют концлагерем для собак, вынуждена была признать, что таких слов в материале нет. И все в таком роде.
Свидетели же из Харькова, не смотря на то, что и волновались, и переживали, держались на высоте: отвечали четко, содержательно, по делу, не позволяли себя запутать отвлекающими маневрами и пакостными вопросами истцов. Удивительные молодцы девочки! Надо сказать, что редко когда в суде свидетели выступают столь, я бы сказала, концентрированно и толково.
Кроме того, истцы заявили своим представителем и мальчика на подтанцовке - "знаменитого зоопсихолога" (то есть бывшего кинолога из Бородянки (есть такая закарпатская пословица: "Хвали ня ротику, бо роздеру тя" - это явно о нем)) и зоореалиста Клочко. Подтанцовка Клочка на аплодисменты не тянула, танцору явно что-то мешало.
Но такое обилие народа привело к тому, что каждое действие какой-либо стороны или одного лица поднимало волну дебатов, доводило до правового клинча адвокатов сторон и пр. Было напряженно, утомительно и плодотворно.
В этот раз, не смотря на отсутствие вместительного помещения (заседания проходят в кабинете у судьи - крошечной комнатке) оставшиеся имели возможность слышать ход судебного процесса, в том числе допроса Шапки. Из-за большого количества участников процесса комната была набита битком и потому ее дверь оставалась открытой - так, что все было слышно и видно.
Следующее судебное заседание назначено на 27 ИЮЛЯ на 14-30. В этот день будут допрошены еще три свидетеля с моей стороны: двое харьковчан (которые сегодня не смогли приехать) и Амир Халил (4 лапы), если он, конечно, на этот момент будет в Украине. Сегодня же он был за ее пределами, в Австрии.